Зміст
оповідний жанр - це літературний жанр, який відтворює вигаданий світ з точки зору оповідача. Незважаючи на те, що розповіді можуть бути натхнені реальністю, вони все ще є вигаданими, оскільки передають описи та перспективи, які завжди будуть суб’єктивними.
Жанр оповіді, як правило, пишеться прозою, хоча трапляються випадки оповідальних віршів, наприклад, "Martín Fierro" або "La Llíada".
Видавцем жанру наративу називають оповідача, суб’єкта, який констатує та пов’язує події з певної точки зору. Цей оповідач може використовувати першу особу (для створення більшої близькості з фактами), другу особу (для встановлення стосунків з читачем) або третьої особи (для створення більш об’єктивного та всебічного бачення).
У жанрі наративу переважає посилальна функція мови, оскільки вона розповідає історію про певну тему або референта (який може бути реальним чи вигаданим).
Два інших основних літературних жанри - це ліричний жанр, який виражає почуття чи душевні стани, та драматичний жанр, який написаний у діалозі та призначений для репрезентації.
- Дивіться також: Оповідач від першої, другої та третьої особи
Наративними піджанрами є:
- Епічний. Він має міфічний характер, оскільки розповідає про подвиги героїчних істот, богів та міфологічних істот.
- Співайте про справу. Саме епічній формі присвячено подвиги лицарів Середньовіччя. Їх називають "піснями", оскільки їх передавали менеджери, які декламували ці історії, через неписьменність тогочасного суспільства (11-12 століття).
- Історія. Зазвичай він пишеться прозою і характеризується стислістю, малою кількістю персонажів та простотою аргументації.
- Роман. Довший за історію, він розповідає про послідовність подій і описує декількох персонажів у більш складній структурі. Роман - це, принаймні частково, завжди вигадка. Навіть історичні романи, хоча й оповідають про реальні події, містять факти та фрагменти художньої літератури.
- Притча. Хоча він коротший за байку, він також прагне передати вчення за допомогою аналогії.
- Легенда. Це популярний розповідь, який базується на реальній події, але з надприродними доповненнями, які пояснюють різні сфери повсякденного життя. Вони традиційно передаються усно, хоча в даний час вони також складаються у друкованих версіях.
- Байка. У ній розповідається коротка історія, в якій зазвичай беруть участь тварини, що мають людські особливості, такі як здатність говорити, розумно мислити або закохуватися. Байки містять вчення під назвою "мораль" і покликані передати мораль суспільства.
Приклади жанру розповіді
- Заєць і Черепаха. Приклад байки.
Колись був заєць, який був дуже марний через свою швидкість. Він завжди висміював повільність черепахи. Черепаха ігнорувала її насмішки, поки одного разу він не викликав її до перегонів. Заєць був дуже здивований, але прийнятий.
Тварин збирали для спостереження за перегонами та визначали стартовий та фінішний пункти. Коли старт стартував, заєць дав черепахові довгу перевагу, висміюючи її. Потім він почав бігати і дуже легко передав черепаху. На півдорозі він зупинився і відпочивав. Але ненароком вона заснула.
Тим часом черепаха продовжувала просуватися повільно, але не зупиняючись. Коли заєць прокинувся, черепаха була всього в декількох кроках від фінішу, і хоча заєць біг якомога швидше, він не зміг виграти гонку.
Того дня заєць засвоїв цінні уроки. Він навчився не глузувати з інших, оскільки ніхто не може вважатися вищим за інших. Крім того, він виявив, що найголовніше - підтримувати постійні зусилля при постановці мети.
- Більше прикладів у: Короткі байки
- Одісея. Приклад епосу у віршах.
(Фрагмент: Зустріч Улісса з сиренами)
Тим часом твердий корабель на своєму легкому курсі
зіткнувся з сиренами: радісний подих підштовхнув її
але раптом той вітерець припинився, глибокий спокій
він почувався навколо: якийсь бог згладжував хвилі.
Тоді мої люди встали, склавши вітрило,
вони скинули його на дно човна і, сидячи біля весла,
вони білили море піною відшліфованими лопатами.
Тим часом я взяв гостру бронзу, вирізав восковий коровай
і, розбиваючи його на дрібні шматочки, я щипав їх
моєю міцною рукою: вони незабаром пом'якшились, вони були
могутні мої пальці і вогонь сонця згори.
Поодинці з ними я закривав вуха
і, у свою чергу, вони зв’язали мені ноги та руки
на шиї, прямі, з міцними мотузками, а потім
батогом веслами вони повернулися до пінистого моря.
Узбережжя тепер було не більше, ніж досягалося крику
і круїзне судно летіло, швидше вони сприймали
Сирени пройшли повз і підняли свою дзвінку пісню:
"Іди сюди, віддай нам шану, славний Уліссе,
вашого маршу стримуйте запал почути нашу пісню,
бо ніхто в його чорному човні не проходить сюди, не звертаючи уваги
до цього голосу, що тече солодким медом з наших вуст.
Хто її щасливо слухає, той знає тисячу речей:
роботи, які ми знаємо, що там, біля Троади та її полів
богів нав'язували владу троянцям і аргівцям
і навіть те, що відбувається скрізь на родючій землі ".
Так вони сказали, видихаючи солодкий голос і в моїх грудях
Я прагнув їх почути. Насупивши брови, наказав
мої чоловіки послаблюють мою краватку; вони гребли складеними
проти весла і стоять Перимед та Еврилох, кидаючи
нові мотузки жорстоко нав'язували мені свої вузли.
Коли ми нарешті залишили їх позаду, і цього вже не чули
будь-який голос чи пісня сирен, мої вірні друзі
вони видалили віск, який у мене був у вухах
розмістив, коли він прийшов і звільнив мене від моїх кайданів.
- Пісня Рольдана. Приклад співочого вчинку.
(Фрагмент)
Оліверос піднявся на пагорб. Подивіться праворуч і побачите, як безліч невірних просувається по трав’янистій долині. Він негайно дзвонить своєму партнерові Ролдану і каже:
-Я чую такий дорослий слух, що надходить з іспанської сторони, я бачу так багато висот сяє і стільки касок виблискує! Ці господарі поставлять наших французів у серйозні проблеми. Ганелон це добре знав, низький зрадник, який обирав нас до імператора.
- Замовкни, Оліверосе, - відповідає Ролдан; Він мій вітчим, і я не хочу, щоб ти сказав про нього більше слова!
Оліверос піднявся на висоту. Його погляди охоплюють весь горизонт над Іспанським королівством та сарацинами, які зібрались у величезну безліч. Блищать шоломи, в золото яких покладено дорогоцінні камені, і щити, і сталь висот, а також щуки та гонфалони, прив'язані до щитів. Він навіть не може скласти різні корпуси: вони настільки численні, що він втрачає рахунок. У своєму серці він відчуває сильний розлад. Як швидко дозволяють ноги, він спускається з пагорба, підходить до французів і розповідає їм усе, що знає.
"Я бачив невірних", - каже Оліверос. Ніколи жодна людина не бачила такої великої юрби на землі. Перед нами сто тисяч із щитами на руках, шоломами пов’язаними та вкритими білими обладунками; їх загорілі щити блищать, а залізо вертикально. Вам доведеться битись у такій битві, як ніколи раніше. Французькі джентльмени, Бог вам допоможе! Твердо чиніть опір, щоб вони не змогли нас перемогти!
Французи вигукують:
-Поганий, хто тікає! До смерті ніхто з нас не сумуватиме за вами!
- Квітка сейбо. Приклад легенди.
До прибуття іспанців до Америки молода жінка на ім'я Анаі жила на березі річки Парана. Вона не була особливо красивою, але її спів радував усіх жителів її села.
Одного разу прибули іспанські загарбники, які зруйнували місто і захопили жителів, які пережили атаку. Анахі була серед них. Тієї ночі, коли тюремник заснув, Анаі вдарила його ножем і втекла. Однак незабаром її заарештували і, помстившись за повстання, прив’язали до дерева та підпалили.
Однак замість того, щоб з'їсти, Анаї перетворилася на дерево. З тих пір існує сейбо, дерево з червоними квітами.
- Більше прикладів у: Легенди
- Серце, що розповідаєЕдгар Аллан По. Приклад історії.
Зверніть увагу зараз. Ти сприймаєш мене за божевільного. Але божевільні люди нічого не знають. Натомість ... якби вони могли бачити мене! Якби ви бачили, як швидко я діяв! З якою обережністю ... з якою передбачливістю ... з якою дисимуляцією я пішов працювати! Я ніколи не був добрішим до старого, ніж за тиждень до того, як я його вбив. Щовечора близько дванадцятої я повертав ручку її дверей і відчиняв… о, так тихо!
А потім, коли отвір був достатньо великим, щоб пропустити голову, він піднімав глухий ліхтар, закритий, повністю закритий, щоб не було видно світла, а за ним пропускав голову. О, ти б засміявся, побачивши, як хитро він повернув голову! Він рухав його повільно ... дуже, дуже повільно, щоб не порушувати сон старого. Мені знадобилася ціла година, щоб просунути голову до кінця через отвір у дверях, поки я не побачив, як він лежав на своєму ліжку. Ей? Чи міг божевільний бути таким мудрим, як я?
А потім, коли його голова була повністю всередині кімнати, він обережно відкривав ліхтар ... о, так обережно! Так, він обережно відкривав ліхтар (бо петлі скрипіли), він відкривав його досить, щоб на оку грифа впав один промінь світла. І я робив це протягом довгих семи ночей ... щовечора, о дванадцятій ... але я завжди знаходив закрите око, і тому мені було неможливо виконувати свою роботу, бо мене дратував не старий, а лихе око.
А вранці, щойно розпочинаючи день, вона безстрашно зайшла до нього в кімнату і рішуче заговорила з ним, зателефонувавши його сердечним голосом і запитавши, як він ночував. Розумієте, мені довелося б бути дуже розумним старим, щоб підозрювати, що щовечора, саме о дванадцятій, я піду подивитися на нього, поки він спить.
- Притча про Сівача. Євангеліє за святим Матфеєм.
Того дня Ісус вийшов з дому і сів на березі моря. Біля Нього зібрався такий натовп, що Йому довелося піднятися, щоб сісти в човен, а весь натовп залишився на березі. І він почав говорити до них багато чого притчами, говорячи: Ось сіяч вийшов сіяти. І коли він поклав насіння, деякі впали вздовж дороги, і птахи прийшли і з’їли його. Деякі впали на кам’янисту землю, де було мало землі, і незабаром проросли, бо грунт не був глибоким; але коли сонце сходило, воно в’яло і в’яло, бо не мало коріння. Інша частина впала серед колючок; колючки росли і душили його. Інший, навпаки, впав на добру землю і приніс плоди, сто частин, ще шістдесят і ще тридцять.
Кожен, хто чує слово Царства і не розуміє, приходить злий і вибирає те, що посіяне в його серці: це те, що сіється по дорозі. На кам’янистій землі сіється той, хто чує слово і негайно приймає його з радістю; але він сам по собі не має кореня, а є непостійним, і коли через слово настає горе чи переслідування, воно відразу ж спотикається і падає. Серед теренів сіється той, хто чує слово, але стурбованість цього світу і спокуса багатства задушують слово, і воно залишається стерильним. Навпаки, у добрий ґрунт сіється той, хто чує слово і розуміє його, приносить плоди і дає сотню, шістдесят чи тридцять.
- Війна і мир, Леон Толстой. Приклад роману.
(Фрагмент)
Моєю ціллю завтра буде не підбивати і вбивати, а запобігти моїм солдатам рятуватися від терору, який вторгнеться в них і мене. Моєю метою буде те, щоб вони вийшли спільними маршами і налякали французів, а французи - перед нами. Ніколи не було і не станеться, щоб два полки зіткнулися і воювали, і це неможливо. (Вони писали про Шенграбен, що ми зіткнулися з французами таким чином. Я був там. І це неправда: французи втекли). Якби вони зіткнулися, вони билися б до тих пір, поки всіх не вбили чи не поранили, і цього ніколи не відбувається.
- Продовжуйте з: Літературні жанри
